Ross Wish

Нагороди та труднощі

Сидячи в ютубі та іграх я явно обрав не того дракона з яким вирішив боротись. Безсмістовна боротьба заводить в нудьгу, тому так важливо мати змістовність у діях.

Займаючись бозна чим, це свідчить проте що нема нічого більш важливішого за це.

З цієї перспективи виходом з такої ситуації стало мислення в контектсті нагород. Поступово. Наразі почав думати про бажання мати машину з відкідним дахом. Потім прийшлось більш ретельніше думати про спосіб життя який я хочу вести. І якщо ви в задниці, бо я так, то таке мислення це просто ящик пандори! Проблеми прямо таки рікою… не так… Як ценамі накривають з головою, і від цього єдино ще хочеться це сховатись

Але нічого не зробити з поточним станом, боргами, незадоволеністю, слабким фізичним станом, слабким здоровлям… Нічого з цим не робити теж не вихід. Тому маленькі кроки в сторону (чого?) мають допомогти.

І саме оць це (чого?) і є фокусом поточної розмови. Про труднощі нема змісту говорити, хіба що в сенсі порівняння прикладної к-сті зусиль до винагороди прагнучи принципу Паретто… 80% результату на 20% зусиль

Накраза винагорода це та, за яку готові й життя віддати. Звісно це уже вищий пілотаж, та це мірило дійсно цінного. Свобода, право на вибір, можливість розвиватись тощо. За усе це люди кладуть і кластимуть своє життя… Бо нагорода/ціль цього вартує, і байдуже які труднощі на цьому шляху.

Якщо ж привести це до побуду… то яка ж це свобода коли більшу частину часу ми прводимо в несвідомому або напівсвідомому стані. Немова на автопілоті, що є нашими звичками. Тут приходить та сама річ що з ціною в ціле життя, але в маленькому маштабі.

За що я готовий віддати свій день сьогодні? За що я готовий свій день сьогодні щоб не прийшлось це повторюти знову проти свого бажання? Чи моє здоровля сьогодні вартує того обміну який я зараз роблю?

Якщо в будь який момент на усе відповідь у мене є чіткою та ствердною, тоді це упіх. В іншому разі, це сумна дуже сумна ситуація.

Якщо я не готовий віддавати свою хвилинку, годину, день, тиждень-місяць рік за те що я роблю. Я вимушений буду повторювати робити те що робив проти своєї волі. Я віддаю своє здоровля за ніщо… тоді у мене дуже кепський стан.

І такий стан у мене траплявся часто. Ігроманія, утеча, особистий сором через страх осуду та через побудову стін щоб люди до мене не підпускались. Пройшла половина мого життя, а згадати нічого. Від чого дуже сумно!

Тому чіткий та правильний фокус на виногороду за відданий час та сили.

Про труднощі, вони є різні. Є непідємні. Це не значить що слід тікати і не гнатись, просто слід розуміти чи ціна того варта і чи це саме "ця битва". Якщо ні, тоді все просто. Приймати участь треба тільки в необхідних битвах.

Боротись із календарем? Годі…

Боротись із критикою? Ситий цим…

З чим боротись і за що? Це краще питання, і як виявляється таких битв зазвичай небагато але їх достатньо…